КОРІННИЙ НАРОД УКРАЇНИ

За Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VІІІ від 19.10.73 року) всі народи (в тому числі і корінний народ України) мають право на самовизначення. На підставі цього права всі народи (в тому числі і корінний народ України) вільно забезпечують свій економічний, соціальний та культурний розвиток. Жоден народ (в тому числі і корінний народ України) ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.

 

В період з 28 червня 1996 року, в порядку виконання положень Конституції України, корінний народ України самозорганізував свою економіку:

            в організаційно-правову форму Республіки Суверенного Народу України;

            в організаційно-правову форму Государства Титульного Суверенного Народу України.

Владні урядові фінансово-економічні системи корінного народу України відображають прийняті в Європі міжнародні стандарти. Держави Європи існують при корінних народах Європи.

В період дії перехідних положень Конституції України (28 червня 1996 – 28 червня 2001 року) корінний народ України самовизначився як Суверенний Народ України. Суверенний Народ України здобув публічне визнання міжнародного співтовариства. Корінний народ України в межах історичного ареалу свого існування створив:

            свою муніципальну міжнародну владно-адміністративну інфраструктуру на засадах Європейської Хартії про місцеве самоврядування;

            свою муніципальну міжнародну банківсько-фінансову інфраструктуру на засадах ст.5 та ст.69 Конституції України;

            свою муніципальну міжнародну судово-правоохоронну систему на засадах ст.55 Конституції України;

            свою некомерційну зовнішньоекономічну дипломатичну систему по відношенню до будь-яких товаро-комерційних утвореньнаціональних організацій торгівлі, регіональних організацій торгівлі та Світової Організації Торгівлі.

Правове існування корінного народу України визначено положеннями п.3 ст.92 Конституції України.

 

Народи самовизначаються в некомерційному економічному просторі. Народи самоуправляються поза межами комерційного економічного простору. Народи без будь-яких перешкод створюють міжнародні неурядові організації, представництва яких завжди є нерезидентами комерційних економічних просторів вільного обігу торгового товару.

Будь-який представник Суверенного Народу України не є платником податку на землю, не підпорядковується будь-якому земельному рішенню рад громад фізичних осіб та не являється землекористувачем. Всі представники Суверенного Народу України без вийнятку є власниками землі в порядку спадку історичної Батьківщини. Такий правовий порядок визначається паспортом Республіки Суверенного Народу України

 

Історичні, культурні, народні традиції та звичаї корінного народу України переведені в країні Україна в правовий стан норм чинного законодавства України, з якими належить рахуватись будь-яким інородцям, будь-яким іноверцям, будь-яким чужеземцям, будь-яким громадам фізичних осіб держави Україна, які мають за мету відчуження історичної спадщини корінного народу України від законних власників цієї спадщини.

 

 

 

ЗЕМЛЯ І ЗЕМЕЛЬНИЙ БОН

Основний Закон країни Україна визначає єдиним виключним власником всіх природних ресурсів країни Україна тільки народ України. Виключним власником всіх земель країни Україна визначено тільки УКРАЇНЦІВ, які складають народ України, які складають суспільство народу України, які щодо своєї виключної власності здійснюють владу безпосередньо, без залучення до цієї справи будь-яких громад фізичних осіб та національної держави Україна.

В країні Україна існує єдина форма власності на землю – народна форма власності. За народною формою власності щодо землі юридично значимі наслідки виникають тільки за підстав рішень Народного Земельного Суду Титульного Суверенного Народу України.

За народною формою власності щодо землі виникають права власності – Титул земельного права та право Земельного Бону. Виключний власник всіх природних ресурсів країни Українакорінний народ України - жодними рішеннями будь-якого місцевого суду національної держави Україна (щодо земельних питань) не керується.

Земельні правовідносини захищаються тільки екстериторіальними фінансово-економічними системами.

Земельні бони Государства Титульного Суверенного Народу України є інструментом забезпечення основ національної безпеки України і знаходяться, відповідно, під захистом Закону України “Про основи національної безпеки України”.

Згідно ст.3.2.5 Закону України “Про податок на додану вартістьбудь-який земельний бон не є об'єктом оподаткування. Земельний бон, як документ міжнародної операції за документарними аккредитивами, знаходиться поза межами єдиного грошового вимірника держави Україна.

Згідно ст.3.2.1 Закону УкраїниПро податок на додану вартістьземельні бони емітуються і розміщуються у будь-які форми управління суб'єктам підприємницької діяльності. Але ніколи не продаються, ніколи не відчужуються, ніколи не змінюють свого власника - Государства Титульного Суверенного Народу України, яке створено корінним народом України.

За положеннями п.2 ст.1 Цивільного Кодексу України будь-яка цивільна особа, тобто штатська (невійськовозобов'язана) не має права перетнутимитний кордон” між Титулом права на землю та Земельним Боном, між Земельним Боном та Земельним паєм. Такі вимоги рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа N 1-17/2005).

 

Згідно ст. 14 Конституції України земля країни Україна перебуває не більш ніж під охороною держави (а не у власності держави). Держава Україна має охороняти землю країни Україна від будь-яких посягань на цей капітал корінного народу України з боку будь-яких громад фізичних осіб.

Здійснення державою особливої охорони землі не передбачає комерціалізації земель. Особлива охорона здійснюється прикордонними військами та Збройними Силами України. Ради громад фізичних осібцивільних осіб до складу Збройних Сил України не належать. Цивільна прокуратура не має ніякого відношення до Збройних Сил України. Цивільні суди місцевих громад фізичних осіб не можуть вийти за межі клієнтелли та сервітуту національної держави Україна.

За оглядом земельного законодавства всіх без вийнятку країн Європи не існує аналогу відчуження земель корінних народів Європи. Ця обставина зафіксована у відповідних державних стандартах.

Україна є складовою частиною Європи. Корінний народ є складовою частиною всіх корінних народів Європи. За умов інтеграції країни Україна в Європу всі без вийнятку суб'єкти конституційного права України мають прийняти до безумовного виконання стандарт, за яким земля країни Україна предметом земельного торгу не являється. Недотримання стандарту тягне за собою кримінальну відповідальність, визначену відповідними Законами України. Будь-яка плата за землю, яка конституційно не є в країні Україна товаром, не може надходити до будь-якого комерційного бюджету.

Корінний народ України емітує правовий обіг земельних документів в межах класифікації ISIC – ЗКГНГ – NАСЕ. Будь-якої допомоги з боку унітарної держави Україна в цьому питанні Титульний Суверенний Народ України не потребує. Жодне земельне питання в країні Україна в межах класифікації КІСЕ не вирішується. Екстериторіальний правовий статус природних ресурсів країни Україна жодним рішенням будь-якого місцевого суду, жодним протестом будь-якого місцевого прокурора не скасовується. Будь-який злочин проти виключної власності корінного народу України, проти народної форми власності щодо природних ресурсів країни Україна за будь-яких умов розглядається в межах ст.ст. 442, 444 Кримінального Кодексу України.